Страна: Польша
Я родилась и выросла в маленьком городке на севере Украины. С самого детства бабушка прививала любовь к труду и творчеству. Именно под ее наставничеством и родились мои первые строки. До сих пор с теплотой и нежностью вспоминаю те вечера, когда мы вместе садились творить. Благодаря ее упорству и самоотдаче я сейчас пишу.
Country: Poland
Подборка из стихотворений “О боли с душой“
Хочеться вільно дихати
Хочеться вільно дихати,
Та перекриті крани.
Ніхто не бажає відати,
Як кровоточать душевні рани.
Груди ланцюгами здавлено,
Що змащені гіркими сльозами.
Почуття і розум стравлено –
Розносячи попіл вітрами.
Волю в клітку заточено –
Прути пронизують наскрізь.
Час сонця давно вкорочено –
По тілу колюча паморозь.
***
Навколо
Навколо сотні очей –
Відображення душ.
Хто, як подих ночей,
Хто, як цвіт сивих груш.
Навколо тисячі мрій –
Сердець тихий стук.
Хто, як ніжний розарій,
Хто — пронизливий звук.
Навколо мільйони думок –
Павутиння життя.
Хто, як дикий танок,
Хто – гірке каяття.
І десяток лиш тих,
Хто справжніми звуться.
Вони, як вільний подих.
Вони – не здаються!
***
Прокинься!
Ти чуєш мене?
Прокинься! –
Шепочу сухими вустами.
Ти чуєш мене?
Підіймися!
Сонце зійшло над нами.
Росою й сльозами змащені лиця,
Волосся зачесане вітром.
Дорога до неба окреслиться,
Вислана калиновим цвітом.
Руки і ноги збиті роками,
Очі кольору днини.
Лиш душі омиті сліпими дощами,
Несемо життям, як хліба зернини.
Як хмари зійдуться над головами
Та блискавки вдарять по нотах,
Простягнуться руки, махнуть мозолями,
Й підіймуть метал збираючись в ротах.
Кривавими маками застеле земля
І сонце піде до спочинку.
Вітер рознесе тихий плач журавля
Й Мати – Земля йому ніжно прошепче: «Синку..»
Серце наповнене жалючого смутку,
Як глиняний посуд розіб’ється враз.
Тендітна рука зірве незабудку,
Щоб нащадки завжди пам’ятали про Нас!
Ти чуєш мене?
Прокинься!
Нам жити настав час…
Осінь у Львові
Накрила ніч легким крилом
Тремтяче світло вікон.
Зійшов трамвай, затих перон.
Пожовклий лист ганяє вітер…
Омив бокал старий бурбон,
Закрились двері тихо.
Заграв закоханий тромбон,
Збудивши в серці втіху.
Погасла втомлена свіча.
Перо свідомо ставить крапку.
Торкнеться хтось твого плеча
І поруч лишиться до ранку.
Лиш змоклий місяць-одинак,
Мандруючи дахами Львова,
Сховає мрії на чердак
Лишивши за собою вибір слова.
***
Дитинство
Чи знаєш ти, як пахнуть хмари?
Яке на смак злотаве сонце?
Про що бринить струна гітари
І нащо мрія на долоньці?
Поглянь в озерну синь небес,
Послухай зорі колискову.
Відчуй п’янкий трунок чудес
І ніжну втому вечорову.
Хай тиха ніч, крилом сливовим,
Накриє плечі до світанку.
І тихе щастя, кошеням,
Назавжди лишиться на ґанку.
Тепер в тобі до скону літо,
І знаєш те, що мовить час.
Та веселковим медом оповито,
Дитяче серце, між дорослих нас.
(119 оценок, среднее: 4,62 из 5)
Загрузка...